Четвер, 2 ЛютогоМЕДІА ПЛАТФОРМА СУЧАСНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

Сумніватися і перевіряти: протидіємо фейкам на рівні профі: українські журналісти та громадські експерти розповідають про власний досвід фактчекінгу

В умовах війни вміти відрізняти правдиві новини від фейків особливо важливо. Про основні правила інформаційної гігієни для громадян, сподіваємося, більшість читачів уже знає. Ми ж вирішили розповісти, як перевіряють інформацію професіонали – люди, для яких протидія фейкам є частиною щоденної роботи.

 

Головний критерій – джерело

Тетяна Матяш, редакторка новин видання LB.ua:

– Загалом я в новинах більше 15 років, тому досвід маю великий. З часом у меневиробилася так звана «чуйка». Наприклад, читаю новину, яка за всіма ознаками нормальна, а вона чомусь здається підозрілою, тому не поспішаю її публікувати. Потім виявляється, що інші ЗМІ поспішили і видали цю новину, а це був фейк. Тож добре, що я вирішила витратити «зайвий» час і все перевірити.

Наразі найголовнішим критерієм правдивості новини для мене є авторитет її автора або джерела. Якщо це «неназване джерело», то й довіри немає. А от новини з російських джерел останнім часом для мене автоматично недостовірні, про що б там не йшлося.

Недавно натрапила на «новину» росЗМІ з промовистим заголовком: «Нашей целью было сократить к 2023 году население мира на 50%», – директор Pfizer. І далі навіть був фрагмент відео його виступу на економічному форумі. Звичайно, одразу зрозуміла, що це фейк і нісенітниця. Однак, я знайшла його повний виступ в ютубі. Там він каже, що мали на меті до 2023 року на 50% зменшити кількість людей, які не можуть собі дозволити ліки цієї компанії.

Щоби не піддаватися дезінформації, я раджу сумніватися. А також скласти для себе певний рейтинг авторитетних джерел, яким ви довіряєте.

 

Не вірте, навіть якщо хочеться

Віктор Бобиренко, експерт ГО «Бюро аналізу політики» (м. Суми):

– Мені останнім часом дуже впадають у очі так би мовити «біполярні» фейки. От, наприклад, виступає Путін перед журналістами і на запитання «Як ви ставитеся до того, що Захід надає зброю Україні?» відповідає: «Та ніяк не ставлюся. І раніше давали – це не має значення». А іншому журналісту на цю ж тему каже категорично: «А ми вдаримо за це по їх пунктам прийняття рішень!»

Тобто одна людина висловлює з одного приводу дві різні думки. В таких випадках я категоричний: якщо маємо два протилежні меседжі від одної людини, – не віримо жодному.

Ще один варіант маніпулювання, який я умовно називаю «навздогін» чи «передай пас». Хтось у самому центрі майже делікатно каже: «з українцями треба жорсткіше». Далі інший «гравець» заявить, що «всі вони тварі». Третій приймає пас і каже: «а давайте кинемо на Київ ядерну бомбу!» Кожне наступне повідомлення страшніше і брудніше. Нас змушують панікувати, лякатися. А ми натомість маємо аналізувати і перевіряти.

Треба пам’ятати також, що ми віримо в те, в що нам хочеться вірити. Сам іноді «ведуся» на якісь фейки. Черговий росіянський корабель потопили – клас! Хочеться перепостити зразу ж. Але – не треба, якщо не знаєте, чи це правда. Якщо кинути камінь у воду, – підуть кола. І невідомо, як на них зреагує ще хтось.

 

Перевіряти та… висміювати

Юрко Космина, політичний сатирик, журналіст, телеведучий:

– Останні три роки моя основна робота – це авторський сатиричний відеоблог «Ньюспалм» від ГО «Детектор Медіа». Це таке саркастичне щотижневе шоу для Ютубу й регіональних каналів, якраз і присвячене фейкам, дезінформації, пропаганді та іншому медійному трешу, яким нас намагаються нагодувати. До 24 лютого в фокусі уваги була брехня українських політиків, джинса українських ЗМІ та фейки українських блогерів, але в час війни з Москвою, звісно, на це – повний мораторій, тому зараз знущаємося лише з маніпуляцій ворога.

Коли шукаєш фейки в російській пропаганді, єдина складність – це знайти відосик цієї пропаганди, досі не забанений Ютубом або Фейсбуком. Бо фейків там зазвичай стільки, що відео в соцмережах за брехню блокують навіть державним органам. І правильно роблять, бо, як би тупо не звучала російська деза, а вона все одно діє. Адже, коли, скажімо, депутат Госдуми РФ втирає дітям в окупованому Скадовську, що «Батька ваш Бандера Хатинь спаліл», то мало хто з глядачів цього відосика одразу скаже: «Дядя, ти шо! Хатинь німці спалили в 43-му, а Бандера сидів у німецькому концтаборі з 41 по 44-й!» Та й гуглити ці факти у Вікіпедії теж мало хто кинеться, бо, по-перше, лінь, а по-друге – «та я історію не дуже знаю, може, й правда…»

Тому, якщо вам не хочеться їсти фейки, а гуглити й перевіряти новини самому нема ні часу, ні натхнення, пораджу найпростіше й найнадійніше: фільтруйте джерела. Коли слухаєш офіційну інформацію українського уряду, читаєш авторитетні ЗМІ чи дивишся блогерів із серйозною репутацією, ризик нарватися на фейк знижується до мінімуму. Але якщо шукатимеш інформацію в анонімних телеграм-каналах, ютубі Шарія чи роликах російських пропагандистів, то тут і перевірка інформації не допоможе: поки розпізнаєш два фейки, тобі згодують іще десять.

 

Іноземне – не значить правдиве

Дмитро Бунецький, головний редактор телеграм каналу «Пророк», науковий оглядач видання dev.ua:

– У проекті «Пророк» ми даємо багато новин, які не побачиш у найпопулярніших ЗМІ. Наприклад, економічні огляди і прогнози, які публікують іноземні видання. Виявилося, що таку інформацію потрібно перевіряти не менш ретельно, ніж заяви російських пропагандистів.

Наприклад, у травні російські та світові ЗМІ активно поширювали новину Reuters про те, що рубль нібито став найміцнішою валютою у світі. Але коли перевірили першоджерело, виявилося, що публікація не називає найміцніші валюти світу, а лише констатує їх зростання чи падіння до долара США з початку 2022 року. Більше того, навіть за цим рейтингом російський рубль поступався бразильському реалу.

Інший приклад – британське видання The Independent. Воно іноді видає схожі на об’єктивні, але насправді проросійські новини. Пояснити це легко, адже одним із власників ЗМІ є російський бізнесмен Олександр Лєбєдєв.Треба пам’ятати, що ворог вкладає багато сил і коштів, щоб впливати на західні медіа, тому інформація від світових ЗМІ далеко не завжди є правдивою.

 

Прості поради для кожного

Оксана Тукалевська, експертка з маркетингу та PR (м. Київ):

– Все моє професійне життя – це робота з інформацією. Без достовірних даних і аналізу ситуації я не можу пропонувати брендам, з якими співпрацюю, коректні рішення, а від цього залежить їх репутація та комерційний успіх. Тому до інформації я ставлюся обережно і завжди перевіряю її достовірність. Є прості правила, якими я користуюся, та які стануть в нагоді усім.

  1. Отримувати інформацію з офіційних джерел, особливо щодо важливих питань.
  2. Читати перевірені ЗМІ. Знайти оцінку відповідності вітчизняних ЗМІ професійним стандартам можна на сайті Інституту масової інформації.
  3. Оцінювати джерела інформації та їх репутацію. Якщо джерелом є російське ЗМІ або умовний Шарій, – скоріш за все, в матеріалі буде маніпуляція або неправда.
  4. Зважати на тон публікацій – чим він «сенсаційніший» та емоційнійший (яскрава «перемога» чи «зрада», шокуюча сенсація), тим вірогідніша недостовірність.
  5. Користуватися ресурсами фактчекінгу, які відслідковують основні фейки в медіа, наприклад, сайт StopFake.

Олексій Гвоздик, медіаексперт

Алла Федорина, заслужена журналістка України

Публікація підготовлена в рамках проєкту «Разом Краще» ГО «Інститут Креативних Інновацій» та Асоціації професійних журналістів та рекламістів Житомирщини в рамках програми Чорноморського фонду регіонального співробітництва за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю автора та ГО і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

 

Leave a Reply