Вівторок, 20 ЖовтняМЕДІА ПЛАТФОРМА СУЧАСНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

5 міфів про ЛГБТ

Фото з соцмережі Facebook

Напередодні місцевих виборів активізувалися спроби нагнітання суспільних настроїв. Одним із прикладів такої  конфронтації  в самий розпал виборчих процесів стали події в Житомирі 11 вересня, коли група “місцевих активістів” вийшла на акцію “проти пропаганди ЛГБТ” у місті біля будівлі обласної державної адміністрації.

Для уникнення пропаганди мови ворожнечі та розпалювання конфліктів в суспільстві ми пропонуємо вам розвіяти свої міфи, щодо ЛГБТ-спільноти, які й досі живуть у свідомості багатьох.


1 Міф 1. Гомосексуальність – це хвороба

У США гомосексуальність не кваліфікується як психічний розлад з 1973 р. за ініціативи Американської психіатричної асоціації, а загалом науці це відомо з кінця ХІХ століття завдяки Рихарду Крафт-Ебінґу та сотням інших дослідників.

У 1992 р. Всесвітня організація охорони здоров’я офіційно виключила гомосексуальність із міжнародного переліку хвороб (рішення поширюється на всі країни-члени ООН).

Гомосексуальність і бісексуальність – це така ж орієнтація, як і гетеросексуальність. Просто менше поширений варіант норми, як негативний резус-фактор, руде волосся чи ліворукість.


2 Міф 2. Гомосексуальність можна вилікувати

Довгий час гомосексуальність  вважали хворобою та намагались лікувати за допомогою електрошоку; гормональної терапії естрогенами; психоаналізу; лоботомії.

Дослідження 2018 року показало, що суїцидальні спроби серед підлітків, які пережили лікування гомосексуальності струмом (науково це називають репаративною або конверсійною терапією), підвищились у 5 разів.

Цивілізований світ відмовляється від конверсійної терапії. 1 червня 2019 р. у США Колорадо став останнім штатом, який заборонив конверсійну терапію для підлітків.

11 червня 2019 р. у Німеччині міністр охорони здоров’я заявив, що вони планують теж заборонити таку терапію.

На жаль, лікування струмом гомосексуальності й досі практикують в деяких країнах.


3 Міф 3. Діти гомосексуальних бальків виростуть гомосексуальними

Багатьох з нас виховували в одностатевій сім’ї – мами і бабусі. Більшість геїв та лесбійок, яких ми знаємо, виросли в гетеросексуальних родинах.

Новітні дослідження Американської академії дитячої та підліткової психіатрії в 2013 році показали, що діти у батьків геїв і лесбійок – цитуємо – «не відрізняються від дітей гетеросексуальних батьків у своєму емоційному розвитку».

Таким чином вони підтвердили висновки Американської академії педіатрії, яка ще в 2002 році заявила про підтримку права одностатевих пар на шлюб і про схвалення прав батьків на виховання дитини, незалежно від їхньої сексуальної орієнтації.

У жовтні 2016 року Американська психологічна асоціація опублікувала дослідження 96 сімейних пар, які усиновили/удочерили дитину. Воно доводить, що діти гетеросексуальних і гомосексуальних батьків однаково добре адаптуються до соціуму і взаємодіють з однолітками.

Благополуччя дітей, за словами дослідниці Рейчел Феррі, залежить від рівня стресу у сім’ї, який у процесі виховання незмінно впливає на дитину. Тому секрет успішного виховання дитини залежить від методів взаємодії з нею, але аж ніяк не від структури сім’ї.

Щодо сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності дітей у гомосексуальних сім’ях, то їх розподіл такий же, як і в гетеросексуальних.


4 Міф 4. Гомусексуали схильні до педофілії

Цей міф здатна спростувати проста статистика.

Дослідники з’ясували, що більшість педофілів – 94% – є чоловіками. За різними даними від 70% до 85% їхніх жертв – дівчатка.

При цьому більшість педофілів, які здійснювали напади на хлопчиків, вважали себе гетеросексуалами і паралельно перебували в гетеросексуальних відносинах.

Педофілія – це психічний розлад, а насильство над дітьми – кримінальний злочин у більшості держав. Вона не має нічого спільного зі стосунками, які базуються на добровільній згоді дорослих людей.


5 Міф 5. Геї винні в поширенні епідемії ВІЛ/СНІДу

Цей міф виник унаслідок цільових кампаній із безпечного сексу в гей-середовищі, оскільки перший зареєстрований пацієнт у США в 80-х роках був геєм.

Тривалий час саме геї були в групі ризику, але за останні 10-15 років ситуація кардинально змінилася.

Починаючи з 2008 року, українці та українки найчастіше інфікуються ВІЛ через незахищений секс.

Якщо в 2005 році через сексуальні контакти інфікувалися 33% людей, у яких була виявлена ВІЛ-інфекція, то в 2012 році цей відсоток зріс до 51%.

Статистика з поширення ВІЛ/СНІДу за 2018 рік свідчить, що вперше більше половини нових випадків передачі ВІЛ-інфекції відбулося через незахищений секс гетеросексуальних пар – 61% і 3% – гомосексуальних пар; у 22% – інфікування відбулося через кров і у 14% – від матері до дитини. Більшість випадків інфікування ВІЛ в Україні сьогодні реєструються у молодих людей віком від 15 до 30 років.

Матеріал підготувала Юлія Бронюк

спеціально для конкурсу журналістських матеріалів в рамках реалізації проєкту #РізноРівні ГО “Інститут Креативних Інновацій” спільно із ЗОБФ «GenderZ» за підтримки EVZFoundation

Leave a Reply