У жовтні та листопаді цього року учнівська та студентська молодь Житомира мала змогу познайомитись з жінками, що досягли успіху у спорті, правозахисній, військовій, науковій діяльності у рамках проекту «Жінки незвичайних професій», який реалізовується ГО «Скриня корисних справ» за підтримки БФ «Український жіночий фонд». Під час однієї з зустрічей учні житомирської гуманітарної гімназії № 23 ім. М. Очерета мали змогу познайомитись з успішною жінкою, яка працює у «модній» сфері ІТ – Маргаритою Недзельською
Про себе та компанію мрії
Я працюю Software Engineer у компанії Wix. Простими словами я програмістка. Компанія відома через свій конструктор сайтів, завдяки якому кожна людина без технічної освіти та спеціальних знань може створити для себе сторінку в інтернеті. Це може бути сайт-візитівка, сайт-резюме, блог, інтернет-магазин та багато чого іншого. Ні для кого не секрет, що сьогодні велику кількість справ люди роблять онлайн. Раніше, щоб створити собі сайт, люди платили великі гроші чи витрачали місяці для вивчення основ, а результат не завжди задовольняв. Такі сервіси, як Wix, розставляють пріоритети по-іншому. Тепер можна створити для себе гарну сторінку з широким спектром функцій у кілька “кліків”, до того ж абсолютно безкоштовно. Так, для певних розширених функцій доведеться доплачувати, але й безкоштовного пакета у більшості випадків достатньою для досягнення певної мети. Тобто тепер вам треба думати лише над контентом сайту, а про все інше подбає Wix, який таким чином змінює світ. І саме тому я тут.
Як я стала «айтішницею»
Насправді дуже важко сказати, чи мріяла я колись про цю професію. Мої вподобання змінювались мало не щороку. Але любов до математики та точних наук була зі мною завжди. Хоч мала математичні здібності, вчилася я у гуманітарній гімназії з поглибленим вивченням іноземних мов. Трохи згодом, коли треба було обрати ВНЗ, я вирішила піти на певний компроміс та вивчитися на економіста (там і математика, і гуманітарні науки). Це якраз було дуже модно. Але не пам’ятаю точно чому, просто так я подала документи в КНУ ім Тараса Шевченка на факультет кібернетики. І просто закохалась у «кубік». Перший курс вчитися було важко. Поглиблених знань з математики мені критично не вистачало. Це були не доспані ночі з підручниками, постійні сварки з батьками, що не віддали мене у профільну школу. Але, склавши першу сесію на відмінно, я була шокована. І далі з кожним семестром ставало все легше. А от знання мов мені часто стають у пригоді під час подорожей. Адже виявляється, що далеко не вся Європа говорить англійською. Тому не шкодую, що батьки обрали для мене саме ту гуманітарну альма-матер.
Плюси й мінуси ІТ
Я просто люблю свою роботу, й займаюсь улюбленою справою. Кожен день ти як архітектор розробляєш проект або його частину від самих основ до фасаду. З іншого боку ти і слідчий, який розслідує баг (англ. bug — жук) — жаргонізм, що означає помилку, ваду або дефект в програмі або системі),щоб виявити та усунути першопричини. Ти і першовідкривач, коли пробуєш щось нове, щоб потім запровадити це у компанії. Загалом можна провести багато паралелей. Програмісти насправді дуже творчі. І це така різноплановість, котра потрібна не відходячи від комп’ютера, мені надзвичайно подобається. Щодо зарплат. Коли я починала, то курс валют був не таким високим, як зараз, тому зарплати у гривнях були не дуже високі. Звичайно, зарплата приваблює, але для мене це ніколи не було важливим фактором, адже треба розуміти, що гроші – це щось тимчасове: ніколи не знаємо, що буде завтра, а прикладів, де люди за мить втрачали мільярди, а потім пускали собі кулю в лоб, – задосить. Звичайно, важко займатися улюбленою справою, коли вона на дає змогу прокормити сім’ю, але йти працювати на ненависну роботу лише задля грошей я б не радила. Втім це вибір кожного. А про колектив, я б радше сказала, що справа не у віці, а у прогресивності й у способі мислення. Пам’ятаю, що у школі серед гуманітаріїв у мене не було багато друзів, я думала, що зі мною щось не так. Потрапивши в оточення людей, які мислять так само, як ти, я стала відчувати себе більш вільної.
Про натхнення.
Останнім часом я часто подорожую з доповідями на різних зустрічах чи конференціях для програмістів. І мені це цікаво. Мабуть, у цьому напрямку хочу продовжувати вдосконалюватися. Цікаво, що у різних країнах, на різну публіку доповіді «заходять» по-різному. І, маючи більше досвіду, я змогла б краще адаптувати один і той самий контент. Але з іншого боку, я хочу продовжувати програмувати. Адже це по факту і є те, що приносить мені задоволення. А оскільки прогрес не стоїть на місці, тут завжди є що вдосконалити.
Надихають, як правило, люди, що виступають на конференціях. Часто після деяких доповідей з’являється думка: «Я все робила неправильно! Тепер я знаю, як треба». І ти біжиш пробувати новий інструмент, про який щойно почула. Та й самі доповідачі надзвичайно цікаві люди, вони в основному й надихають. Надихає думка, що вони так високо піднялися, і, водночас, такі прості та привітні. І ти сама віриш у те, що колись так зможеш.
Про проект «Жінки незвичайних професій»
Такі проекти дуже потрібні. Надзвичайно важливо донести до дітей, що потрібно йти до своєї мрії і залишатися собою. Я вірю у те, що, коли це покоління виросте, вони не знатимуть таких речей як дискримінація, сексизм, расизм, ейджизм… Не буде «жінка, твоє місце на кухні» та «чоловіки не плачуть»! Тому я надзвичайно вдячна за можливість взяти участь у проекті і шкодую лише, що у мій час такого не було.
Текст записала Тетяна Гордієнко
Фото з особистого архіву М. Недзельської