Неділя, 2 ЖовтняМЕДІА ПЛАТФОРМА СУЧАСНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

Чому українці почасти бояться слова «гендер» і яка в цьому роль місцевих медіа?

Можливо тому, що досі неправильно його розуміють. Адже гендерний дискурс у журналістиці з’явився порівняно недавно. Адже сам термiн «гендер» застосовано у 1968 році американським соціологом Робертом Столлером і введено в соцiальнi науки феміністкою Енн Оклей в 70 роки 20 столiття, в сучасних українських медіа  з’явився ще пізніше на початку 21 століття.

Втім, попри наявність в українському суспільстві гендерних «перекосів» у всіх сферах життя, в медіа досить рідко піднімались гендерні проблеми. А саме – засилля гендерних стереотипів на побутовому і освітньому рівнях, гендерна дискримінація в професійному середовищі, гендерне насильство. Натомість у самих медіа «процвітав» сексизм, особливо у рекламі. Й особливо на регіональному рівні. Запобігали цьому переважно громадські організації, які почали досліджувати медійний контент українських ЗМІ. Зокрема ВОГО Волинський прес-клуб в партнерстві з мережею прес-клубів України дослідив Індекс гендерної чутливості журналістики  22 областей України. Дослідження ґрунтувалося на виявленні кількісних (експертки/експерти, героїні/герої, фемінітиви) та якісних (гендерно-стереотипні та сексистські матеріали, тематичні публікації на гендерну тематику) показників. Згідно отриманих даних, було проаналізовано 90038 матеріалів, із яких 20007 – у друкованих ЗМІ і 70031 – в інтернет-виданнях. Гендерний розрив між експертками і експертами у журналістських матеріалах регіональних видань становить 42% (2,4 рази), тобто медіа залучають до коментарів або експертної оцінки 29% експерток і 71% експертів. У матеріалах журналістських видань зустрічаються 29% героїнь і 71% героїв, тож гендерний розрив становить  42% (2,4 рази). Ще однією складовою гендерного моніторингу стали фемінітиви, які повільно стають нормою вжитку у медіа, зафіксовано вживання фемінітивів у 25% матеріалів, де згадуються посади або професія жінок, про яких йдеться.

Зокрема, тематичний аналіз гендерного балансу в друкованих ЗМІ Житомирщини показав такі результати -загальна кількість матеріалів у друкованих ЗМІ, де жінки виступають, як експертки -157 проти 410 , де експертами є чоловіки. Найбільший гендерний «розрив», у   темі політика : на 13 експерток припадає 79 експертів,  в темі економіка/бізнес -15 експерток і 73 експерти.

Не меншу роль має і вживання фемінітивів у ЗМІ, які виконують роль своєрідного «лакмусового папірця» гендерної ідентифікації. Однак, навіть героїні журналістських публікацій чи передач, як свідчать автори, ображаються ,якщо їх називають директорка чи депутатка. То ж, маємо в результаті свідчення стереотипного мислення. Оскільки ,наприклад, вчителька чи, скажімо,  прибиральниця навряд чи когось образить. Хоч  аналоги чоловічого роду існують там і там.

 

Що ж до матеріалів на гендерну тематику, то в місцевих ЗМІ вони майже відсутні, особливо аналітичні, які б піднімали проблему, пояснювали її сутність і шляхи вирішення. Натомість зустрічаються інформаційні повідомлення з незрозумілим для багатьох терміном «гендер», яким починають маніпулювати саме через загальне незнання .Наприклад, сайт житомирської газети «Сільське життя» поширив інформацію «Депутатська комісія Житомирської райради проти одностатевих шлюбів в Україні» (http://silske.org/novunu/3197-deputatska-komisiya-zhitomirskoyi-rayradi-proti-odnostatevih-shlyubiv-v-ukrayini.html)

Що ж спричинило протест депутатів місцевої ради? Як випливає з тексту публікації, депутатська комісія засудила марш рівності, який проходив у столиці, а  «Разом із тим просять виключити з регуляторних правових актів у освітній сфері та з текстів підручників норми і положення про статеве виховання, що ставлять за мету «поширення гендерних знань та подолання гендерних стереотипів».

Це лише один з прикладів “гендерного жупела” ,які іноді розповсюджуються місцевими ЗМІ.

Здавалося ,кому б, як не депутатам знати ,що гендерна рiвнiсть  держави і подолання гендерних стереотипів є однiєю з ознак правової . Держава зобов’язана забезпечувати дотримання прав людини, передбачених мiжнародним законодавством. Однак, місцеве  ЗМІ транслює хибні висловлювання депутатів на широкий загал.

Нещодавно в кількох обласних центрах України і в Києві пройшли Гендерні медіа-форуми у рамках проекту «Гендерний простір сучасної журналістики: від теорії до практики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки програми «У-Медіа» (Інтерньюз). Під час одного з них гендерна експертка, докторка політичних наук Оксана Ярош, зазначила :”Щодо гендерного питання продовжує точитися багато дискусій. І хоч уже 12 років в Україні існує закон, який захищає гендерну рівність, ситуація залишається ідентичною тій, що має місце, приміром, з безкоштовними медициною та освітою – право на них затверджене Конституцією, але реалії зовсім інші. Як зауважила  координаторка Волинського прес-клубу Богдана Стельмах, «рівень гендерної чутливості регіональних медіа ще не є достатнім, однак уже сьогодні є ряд видань, які можуть бути взірцем для інших у побудові недискримінаційного контенту.  Більше того, близько ста журналісток і журналістів задекларували свою готовність дотримуватися гендерного балансу в своїх матеріалах, не вживати стереотипні образи й сексистський контент і використовувати фемінітиви на позначення посад, професії, видів діяльності жінок. Ми чудово розуміємо, що раптові зміни в усій медіа-сфері відбутися не можуть, однак ті кроки, які здійснюють журналістки і журналісти сьогодні, є хорошим показником прогресивного розвитку».

«Дуже багато людей ще взагалі не розуміють суті і значення проблеми, а журналісти є якраз тим рупором, які можуть донести потрібну інформацію»,-підкреслила важливість ролі ЗМІ у гендерній освіті програмна координаторка ГО «Інтерньюз» Ірина Савченко.

Тому дуже важливим є навчання самих журналістів і в допомозі їм стануть видання «Гендерна абетка для українських медіа» та нещодавно виданий порадник Гендерна чутливість українських медіа.

Обидві книги , видані ВОГО Волинський прес-клуб ,як результат тривалих  гендерних досліджень українських медіа  рекомендують не лише для журналістів, журналісток, громадських активістів, активісток, блогерів, блогерок, викладачів, викладачок, а й для державних службовців та політиків.

                                                                                                                         Ірина Новожилова

                                                                                                                                медіа-експертка

Leave a Reply