Неділя, 2 ЖовтняМЕДІА ПЛАТФОРМА СУЧАСНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

Археологиня Анна Петраускене : «Не уявляю себе в іншій професії»

Археологія – наука, яку неможливо вивчати, сидячи у затишному кабінеті. Це розкопки, негода, намети. Рідко коли ми уявляємо собі жінок у цій професій, але вони є, і їм є що розповісти. Анна Петраускене – історикиня, археологиня, лаборантка Житомирської археологічної експедиції НАН. Про свою роботу, натхнення та виклики для жінки у складних польових умовах вона розповідатиме у рамках проекту «Жінки незвичайних професій», який реалізується Житомирі ГО «Скриня корисних справ» за підтримки Українського жіночого фонду.

 

Шлях до археології

Я з дитинства цікавилася історією, в тому числі давньою, тому пішла вчитися на історичний факультет університету Драгоманова. Археологією я спочатку не цікавилась, аж поки не потрапила на літню практику,і з того часу не уявляю себе в іншій професії. Наразі наша експедиція працює над дослідженням археологічних пам’яток часів Київської Руси на території Житомирщини. Напевне, всі вже чули про древній колодязь в Олевську. Йому близько тисячі років, а він досить добре зберігся. Окрім розкопок, у Житомирі ми втілюємо проект. Головна його ідея – туристичний маршрут «Древлянські гради». Якщо коротко, то за прикладом золотої підкови Львівщини, Черкащини, маршрут має зв’язати основні древлянські міста. І в кожному древлянському граді туристів очікуватимуть різні places of interest з-поміж природних, архітектурних та інших багатств, а головне – пам’яток археології. Ось така ідея археологічного туризму. Експедиція працює не тільки у великих населених пунктах. Житомир, до речі, не так давно був включений у список міст, в яких проводяться роботи. Дуже багато було зроблено у Коростені, і до нас почали звертатись з інших міст, щоб ми провели дослідження. Олевськ, Новград-Волинський, Малин – там просто шикарні городища. Там є гарні парки, які можна довести до ладу, ну, й археологічні знахідки. І в кожному місті це унікальні речі, пам’ятки, які ніде не повторюються.

 

Піші походи

Сфера моїх інтересів не обмежується археологією. Серед інших у коло моїх інтересів входить спортивне орієнтування та піші походи. Я складаю та реалізую авторські маршрути по цікавих місцях нашої країни, по цих маршрутах можна буде водити туристичні групи. Наприклад, мною прокладено піший маршрут по Поліському заповіднику. Я склала його так, щоб включити у похід село, знане своєю загадковістю – Кам’яне Село та Дідове озеро, що є болотистою водоймою льодовикового походження. Від озера заболоченими тропами можна дійти до села Селезівка, де розміщується офіс Поліського заповідника.

Я  була у Карпатах, у Туреччині. Там водила групи у похід: є такий туристичний напрям – гірський туризм. У Туреччині надзвичайно багато цікавого! Просто повз неможливо пройти, так багато різних античних міст цікавих, руїн. Там інакше ставляться до культурної спадщини, і у них є що зберігати. У нас дещо інша ситуація, бо наші дерево-земляні укріплення зберігаються не так добре. А там тверда порода, вапняк. Стародавня Лікія – вона і є стародавня Лікія, ні з чим не зрівняти.

Влітку цього року я побувала на Шпіцбергені – це архіпелаг за Полярним колом. Попри те, що територія належить Норвегії, відповідно там є місця з чудовим рівнем комфорту, але мені та моїй колезі, яка вирушила у подорож зі мною, часом доводилось важко. Північ є Північ: поруч з тобою може опинитись білий ведмідь, ноги загрузають, бо арктична тундра  розтанула.

 

Кар’єра та  родина

Материнство – це окрема складна професія, яку я опанувала здобуваючи магістерський ступінь з історії у столичному університеті ім. М.П.Драгоманова. Останній курс я навчалася заочно, адже він припав на період вагітності. Материнство для  мене не стало перешкодою для професійного розвитку, а навпаки змусило розвиватися та шукати нові шляхи для самореалізації. Я успішно захистила диплом та продовжила працювати в Житомирській археологічній експедиції. Доньку із перших місяців почали брати із собою в експедицію, де облаштовували великий сімейний намет для комфортного проживання з дитиною. Перші свої кроки вона зробила саме у експедиції і, відтоді, кожне літо проводить з нами на розкопках.

Чоловік мене підтримує у прагненні самореалізуватися й досягти успіху, в усьому допомагає. Він повністю займається хатніми справами та дитиною, коли я у від’їзді, – буває так, що мене немає місяць, а то й більше. А я, у свою чергу, коли він у відрядженні, заміняю його на батьківському посту. Усі обов’язки по господарству ми виконуємо разом – по черзі миємо посуд, косимо траву на присадибній ділянці, заготовляємо дрова на зиму, виконуємо дрібні ремонтні роботи по дому, тощо.

 

Дівчата йдуть в археологію

Житомирська археологічна експедиція – невеликий колектив. Тільки у літній, найгарячіший період, кількість робітників збільшується у кілька разів: на планові роботи по дослідженню археологічних пам’яток приїздять студенти-практиканти історичних факультетів. Останніми роками ми тісно співпрацюємо із історичним факультетом ЖДУ ім. І.Франка. Кожного року на кілька тижнів до нас у табір прибуває кілька змін першокурсників. Вони працюють із великим ентузіазмом та багато хто приїздить на наступний рік і регулярно бере участь у наших  заходах та допомагає нам у роботі на волонтерських засадах. Чимало серед практикантів і дівчат. Бували зміни, коли приїздили групи дівчат та один-два хлопці, яких ставили на підсобні госпроботи. Дівчата ж, разом зі своєю керівницею практики плідно працювали на дослідженні археологічних об’єктів. Після археологічної практики чимало студенток  захоплюється археологію, пишуть дипломні роботи із цієї тематики та їдуть в інші експедиції, щоб отримати новий досвід та матеріали для своїх досліджень і, зрештою, стають колегами.

 

У захопливих історіях з життя археологів чомусь не описують жінок чи дівчат, а Лара Крофт – швидше виняток з правил або ж вигадана героїня. Чому ми зазвичай уявляємо, що досліджувати історичні нашарування можуть тільки чоловіки? Часи змінюються, і багато дослідниць, як і Анна Петраускене, зробили величезний внесок у розвиток вітчизняної науки, знаходячись не у теплих кабінетах, даючи приклад для наслідування майбутнім археологиням та науковицям. Тож забуваймо про «чоловічі» або «жіночі» професії, віддаючи перевагу компетентності та професіоналізму.

 

Проект ГО «Скриня корисних справ»  “Жінки незвичайних професій” реалізується за підтримки Міжнародного благодійного фонду “Український жіночий фонд”. 

Leave a Reply