Четвер, 11 КвітняМЕДІА ПЛАТФОРМА СУЧАСНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

У Житомирі презентували монографію воїна ЗСУ «Культ вовка у військових традиціях Давньої України»

У Житомирському обласному літературному музеї презентували  монографію воїна ЗСУ Антона Бондаренка «Культ вовка у військових традиціях Давньої України».

-Дослідження тотемних військових культів є моїм великим захопленням, можна сказати, призначенням. Над темою почав працювати в студентські роки на рівні курсових та дипломних робіт. Вже тоді цікавився давніми тотемними військовими традиціями періоду скіфського кола, Київської русі та їх пережитками в середовищі українського козацтва часів Війська Запорізького. У той період розпочалося створення кандидатської дисертації,  квінтесенцією якої і є ця книга. Якщо порахувати від курсової роботи на четвертому курсі до першого видання книги, то писав я десять років, а з доповненнями останнього часу, буде всі дванадцять, — каже Анатолій Бондаренко. — Відповідно заголовок книги обрано на основі назви дисертації. Термін «культ» найбільше передає зміст того, про що йде мова в книзі: про військовий тотемізм, культ, як світоглядне значення, а не просто релігію в сучасному розумінні цього слова, — продовжив автор. Ліцеїстів також зацікавило, чому ж саме вовка було обрано для наукової розвідки.

— Так показали дослідження, адже у перші роки в аспірантурі, я розглядав тотемізм різних звірів і птахів на території сучасної України. У наших давніх предків і у більшості давніх народів, саме вовк був військовим тотемом. Уточню, що давні народи могли мати тотемами не тільки вовків. Наприклад, ведмідь (шаленість і сила), давні тури (сила і лють), але ці тварини означували особисті якості воїна, мужа, князя. В той час вовк і вовча зграя, повторюю, втілюють саме військовий символ. Сучасними генетичними дослідженнями доведено, що саме вовк був найпершою одомашненою твариною. Наприклад, на давніх стоянках кам’яної доби (Мезінська на території України) археологи знаходять багато кістяків вовків в анатомічному порядку. На одній із ритуальних споруд Мезіна центральне місце займає череп вовка. Поруч з цим постає питання про одомашнення вовків і тут потрібно говорити про співпрацю двох видів: людей давнього суспільства і вовків. Це був певний симбіоз, коли вовк виконував лише декілька функцій — полювання та бойові зіткнення, в яких вовки з різних сторін гризлися за своїх господарів. За що тварини отримували стабільну їжу та умовний прихисток, причому воля дій приручених вовків була значно ширшою, ніж у сучасних мисливських собак. Отже, це перший головний фактор, чому саме вовк став таким військовим символом. Другий фактор — сама зграя вже відтворювала невеличкий колектив, який можна порівняти з військовою ватагою та її тактикою переміщення місцевістю: попереду йдуть досвідчені самці, потім молоді, в середині обов’язково є цуцики і самки, а позаду теж міцні, досвідчені особини. Можливо, така тактика імітувалась давніми мисливцями-воїнами. Нагадаю, ми говоримо про часи, коли не було одомашнено і приручено жодних звірів і птахів, — продовжив Антон Бондаренко.

Розмовляли також про архаїчні елементи культу вовка у звичаях українського козацтва, повстанської армії. М’яко бесіда перейшла на тему важливості історичної освіти, говорили про бойовий дух та патріотизм сучасних захисників України, підняли питання достойного виховання  зростаючого покоління. Зустріч логічно доповнила музика. З піснями про відданість рідній землі виступила Лариса Бойко. Під акомпанемент гітари вона виконала: «Плач за ним, Україна», «Гати по них, козаче» та «Україна понад усе!» на слова житомирської письменниці Марії Зіновчук.

Спілкування завершилось оплесками, в свою чергу Аліна Малина від імені ліцеїстів подякувала автору: «За період дистанційного навчання у нас було мало можливостей перебувати в соціумі та на таких зустрічах. Дякую Вам, пане Антон, за спілкування. Ви дослідили цікаве питання, маєте великий досвід, пишете наукові праці та ділитесь з нами знаннями. Це дуже приємно».

За традицією презентована книга «Культ вовка у військових традиціях Давньої України»  з дарчим написом автора поповнила фонди музею.

Спілкування з житомирянами у Антона Бондаренко не обмежилось літературним музеєм, ввечері науковець зустрівся зі студентами історичного факультету Житомирського державного університету ім. Івана Франка.

Довідково. Антон Бондаренко — киянин, письменник, науковець, кандидат історичних наук. Учасник Революції Гідності, доброволець батальйону «Айдар», брав участь у бойових діях на Сході України у 2014 – 2015 р р., з перших днів повномасштабної агресії РФ проти України виконував бойові завдання у Київській, Донецькій, Запорізькій областях.

Автор представленої нині наукової монографії “Культ вовка у військових традиціях Давньої України” та понад тридцяти наукових та публіцистичних статей з давньої історії, археології. У 2019-2022 рр. працював над написанням наукової дисертації на здобуття ступеня доктора історичних наук по темі «Тотемні військові традиції народів Центральної та Східної Європи», а також досліджував тактику гібридної військово-політичної агресії путінського режиму проти України.

У своїй творчій доробці також має поетичні та прозові твори, які підписує як Мечислав Рисич. Весною цього року представив у нашому місті фантастичну книгу «Змієборці».

До Житомира на презентацію монографії захисник-письменник приїхав під час ротації. Побратимам Антон Бондаренко відомий під позивним «Меч».

Людмила Лобачова, фото зі сторінки музею у Фейсбук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *