На сьогоднішній день в Україні і досі гостро стоїть питання законодавчого врегулювання захисту прав ЛГБТ-людей, починаючи від дискримінації та закінчуючи визнанням цивільного партнерства.
В українському законодавстві заборона дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності чітко прописана лише в Кодекс Законів про Працю. У Кримінальному Кодексі України (стаття 161) відповідальність за злочини на ґрунті ненависті, ознаки сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності визначаються як “інші ознаки”, що ускладнює процес притягнення до відповідальності тих, хто нападає саме через гомофобію, біфобію та трансфобію.
Відправною точкою для офіційної роботи із законодавчого врегулювання інституту цивільного партнерства став План заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року (затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 р. № 1393-р). На реалізацію стратегічних цілей Національної стратегії, в частині попередження та протидії дискримінації, Урядом було поставлено завдання розробити та подати на розгляд Кабінету Міністрів України законопроект про легалізацію в Україні зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар з урахуванням майнових і немайнових прав, зокрема володіння та наслідування майна, утримання одного партнера іншим в разі непрацездатності, конституційного права несвідчення проти свого партнера (п.105 Плану).
Проте жодних урядових законодавчих ініціатив так і не розроблено. У 2018 році Міністерство юстиції України заявляло про неможливість розроблення такого законопроєкту з огляду на публічне протистояння цій темі представників «традиційних сімейних цінностей» та Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій.
Тема ЛГБТ часто спекулюється під час виборчих процесів. Проблема гомофобії є актуальною з боку окремих політиків та політикинь на рівні персональних висловлювань (в одному зі своїх інтерв’ю мер Івано-Франківська Руслан Марцінків заявив, що “гей не може бути патріотом”), депутатських звернень (Звернення від імені депутатів Житомирської облради містить прохання підтримати проєкти законів № 3916 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони сім’ї, дитинства, материнства і батьківства» та № 3917 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за пропаганду гомосексуалізму та трансгендеризму».) та підтримці міськими радами звернень на захист “традиційних цінностей” та заборони проведення заходів на ЛГБТ-тематику в межах міста.
Як повідомляє УГСПЛ наразі триває робота над текстом законопроекту про цивільне партнерство, змінами до Кодексів та законів, а також напрацьовується адвокаційна стратегія просування цих ініціатив.
Тому, коли постає питання “за що борються ЛГБТ-люди?” – відповідь проста, вони прагнуть рівних прав та можливостей. Оскільки гетеросексуальні пари можуть потрапити в відділення реанімації, коли їхні партер/ка захворів/ла, можуть претендувати на спільне майно, а ЛГБТ-люди не можуть претендувати на ці права в українських реаліях, бо незахищені законом.
Матеріал підготувала Віталіна Безпалько
спеціально для конкурсу журналістських матеріалів в рамках реалізації проєкту #РізноРівні ГО “Інститут Креативних Інновацій” спільно із ЗОБФ «GenderZ» за підтримки EVZFoundation