В усі епохи існування нашої держави славна українська земля народжувала справжніх воїнів, мужніх, сильних та гідних людей, які в часи війни і небезпеки ставали на захист своєї землі, свого народу, своєї Батьківщини. Вони покликані захищати тих, хто слабший, хто в небезпеці, захищати території нашої країни, одвічні українські землі та їх народ. Наша славна історія з епохи в епоху, з десятиліття в десятиліття поповнюється своїми героями-захисниками. І теперішній час не став виключенням – герої, як і раніше, завжди поряд. Вони – в наших рядах, вони – в лавах Національної гвардії України. Часто герої скромні й небагатослівні, але з незламним духом, відважним серцем та гідністю справжнього сина своєї Батьківщини, який стає на її захист у найбуремніші часи. Як наш побратим – штаб-сержант Віталій Дмитришин. За плечима Віталія 10 років відданої служби українському народу, які він присвятив військовій службі у Національній гвардії України, в тому числі – у військовій частині 3053, що дислокується в Хмельницькому. Саме про нього можна сказати, що бути захисником, воїном – його покликання та місія. Бо ж кожен з нас для чогось народився, прийшов на цей світ, щоб виконати завдання, сповнити своє призначення. і щасливі ті, хто розпізнав його, знайшов себе, адже, коли робиш те, для чого був народжений, тоді приносиш користь усім навколо, робиш світ кращим та безпечнішим. «Бути військовим, захищати – це було моєю давньою мрією, і тим, що я, здається, робив завжди. Щось інше було б не так співзвучне з моїм внутрішнім «Я», – розповідає Віталій. – Займатися справою, до якої покликаний – це дійсно важливо, це дає впевненість, що життя твоє не даремне. Героєм себе не вважаю, бо кожен з тих, хто іде на службу, щоденно ризикуючи власним життям, незалежно від того, чи це на територіях, де ведуться воєнні дії, чи в мирних містах, де кожного дня іде боротьба зі злочинцями – усі вони є героями. Але ніхто з нас не називає себе так. Ми вибрали цю справу для себе, більшість – на усе життя, і просто виконуємо свої завдання. Намагаємося робити це добре». Сьогодні штаб-сержант Віталій Дмитришин є головним сержантом військової частини, справжнім лідером, взірцем та прикладом для наслідування, помічником командира, що навчає, координує, мотивує, ставить цілі та сприяє їх досягненню військовослужбовцями рядового, сержантського складу. Але були часи, коли воював у Донецьких і Луганських степах, разом з іншими воїнами відбивав напади ворога у буремному 2015 році, борючись за кожен клаптик української землі, захищаючи мирне населення. «У той час, незважаючи на оголошений для обох сторін режим припинення вогню, з боку нападника велися відкриті воєнні дії з постійними обстрілами наших позицій, захопленням державних та стратегічно важливих об’єктів. Проте, їм далеко не завжди вдавалося реалізовувати плани своїх підлих маневрів, ми ставали на заваді цьому, – згадує Віталій. – Хоч тоді не мали такого озброєння та забезпечення, щоб тримати оборону та давати відсіч противнику, як зараз, однак мали найголовніше, те, завдяки чому завжди перемагали наші предки і ми – незламний дух воїна, спрага до волі, рішучість, впевненість у нашій непереможності і, звісно, знання, навички, дисципліна й відповідальність, командний дух і відчуття братнього плеча поряд», – згадує Віталій. Штаб-сержант Віталій Дмитришин ніс службу на блокпостах та взводно-опорних пунктах в таких населених пунктах на Донеччині та Луганщині як Лисичанськ, Авдіївка, Курахове, Мар’янка. І це далеко не повний перелік міст, сіл та містечок, де доводилося виконувати службово-бойові завдання. “Я чітко знав для чого я там і що роблю. Я захищав людей, які залишилися на тих територіях, – розповідає Віталій. – Хоча далеко не всі з місцевих були добре налаштовані до нас, бо люди не розуміли до кінця, що відбувається, працювала пропаганда з боку противника, іноді було й відверто вороже ставлення до українських військових серед цивільного населення. Але це були наші, українські люди, наші території, наші землі, степи й міста. За те й стояли. Багато, на жаль, залишилися там назавжди, не повернулися додому”. У мирному рідному місті, де продовжує службу штаб-сержант Віталій Дмитришин, роботи також вистачає і вона є надзвичайно важливою й відповідальною: підготувати та навчити тих, хто щодня виходить на вулиці міста охороняти громадський порядок, спокій дорослих та дітей, аби кожен міг у безпеці працювати, навчатися, відпочивати; тих, хто, ризикуючи власним життям та здоров’ям, супроводжує небезпечних злочинців, підсудних та засуджених осіб. Віталію й ця справа вдається дуже добре, тому має заслужений авторитет та повагу побратимів, тих, кого навчає, сержантів та солдатів, а також офіцерів, бо є для них надійною опорою, тим, на кого можна покластися, хто не підведе і завжди виконає будь-яке службово-бойове завдання досконало, як справжній воїн та гідний захисник свого народу. Пишаємося такими людьми серед нас, горді тим, що маємо честь служити разом з ними та переконані, що завдяки таким бійцям як штаб-сержант Віталій Дмитришин наші співвітчизники можуть бути спокійними та впевненими у власній безпеці, адже їх є кому захищати!
Марина Березюк, офіцер групи інформації та комунікації в/ч 3053 НГУ