В Романівській загальноосвітній школі імені Максима Рильського на Попільнянщині Житомирської області триває урок з біології. Уважні, зосереджені обличчя, схилені над окулярами мікроскопів дитячі голови… Перед учнями відкривається незнаний досі світ мікроорганізмів, клітин, мікробів, бактерій. Дзвінку класну тишу порушує голос вчителя біля інтерактивної дошки із слайдами-краєвидами рідного села – батьківщини Максима Рильського.
Тетяна Володарська, вчитель біології й директор школи в одній особі, навчає романівських дітей понад 20 років. Але не приховує свого вдоволення тими змінами, що відбуваються в школі останнім часом. Це і підтримка окремих благодійників, і звичайно, Квітневої об’єднаної територіальної громади (ОТГ), до складу якої увійшла Романівка. Вставлені широкі, як вітражі, пластикові вікна – склопакети. Перекрито й утеплено дах. Замість зручностей на подвір’ї – відновлені охайні туалетні кімнати. Й остання новина – поява в новому навчальному році спеціалізованого класу з біології та природознавства. Це благодійна підтримка компанії «Байєр», яку втілив фонд Максима Рильського «Троянди й виноград».
– Це не тільки дарунок школі з боку поважної міжнародної компанії, але й відзнака пам’яті Максиму Тадейовичу Рильському напередодні його 125-річчя, – говорить Тетяна Володарська. – Сучасне обладнання допоможе підліткам пізнати закони природи в усіх її проявах, її взаємодії з живим світом. Учням буде легше знайти своє місце в житті, вибрати професію. Адже проект від «Байєр» передбачає ще й виїзні уроки в біологічних лабораторіях кількох профільних вишах в містах. А це вже профорієнтація, і сподіваємося, вибір на користь рідного краю, який так потребує працьовитих рук на своїй землі. На її красі зростав й виховувався наш славетний поет-земляк.
В Романівці мимоволі пригадуєш його поетичні рядки:
…Яке це славне слово хлібороб,
… До слів найкращих я вписав його б,
До тих, які ми серцем розумієм.»
Все життя Максим Рильський оспівува красу рідної землі, людину праці, хлібороба. Хлібний каравай для нього став святим. Один із своїх віршів так і назвав – «Святий хліб».
– Наш район дійсно хлібний, аграрний, – розповідає голова Попільнянської районної ради Петро Боровський. – Під посівами – майже 57 тисяч гектарів, а ще понад 15 тисяч займають підсобні та дрібнофермерські господарства населення. А це вже перевищує 70 відсотків всіх земель району, придатних для ведення сільського господарства. В аграрному секторі зайняті понад три тисячі осіб, значно більше ніж в будь-якій іншій сфері життєдіяльності. Але людей манять навколишні міста – Київ, Житомир, Біла Церква, інші, не кажучи вже про закордонні заробітки.
Анатолій Олійник, голова Квітневої ОТГ, наводить приклади з досвіду власної громади. Відома в районі та й в області людина – Володимир Дідківський, Герой України, директор приватної агрофірми «Єрчики», відкрив сучасну молочну ферму. А доярок в доїльний зал мусить возити кілька разів на добу мікроавтобусом з навколишніх сіл. В тій же Романівці проживають п’ять фельдшерів за фахом. Але воліють працювати в інших місцях, місцевий фельдшерський пункт поки без фахівця.
– Але ми сповнені оптимізму, – підкреслює Олійник. – Значно зросли відрахування в бюджет громади. Маємо можливість витрачати мільйони на інфраструктуру . Подивіться хоча б новий дитсадок в Романівці, – пропонує він.
Досить оптимістично налаштований й романівський сільський староста Михайло Олексієнко. З гордістю повідомляє, що в цьому навчальному році школу завершили шість випускників, а в перший клас прийняли 15 діточок, в 2,5 рази більше!
Чи залишаться вони згодом жити і працювати в рідному селі?
– Ми сподіваємося, що так. Наша програма соціальних інвестицій «Україна – житниця майбутнього» спрямована на поліпшення життя людей в сільських громадах, – резюмує Наталія Цуман, координатор соціальних проектів від «Байєр», і додає: – саме на дбайливе ставлення до довкілля, на здоровий спосіб життя, на шанобу до професії аграрія, до праці на землі, на виховання у молоді тих почуттів , які «ми серцем розумієм», як підкреслював свого часу поет.
… Кожного ранку 124 учня романівської школи з кількох навколишніх сіл, 56 дівчаток та 68 хлопчиків, йдуть на уроки повз зелений пагорб, на якому височить білостінна видовжена будівля музею родини Рильських. До 1982-го року, коли з’явилася нова сучасна споруда, тут знаходилася романівська школа. В ній на початку 20-х років минулого століття викладав українську мову та літературу Максима Рильський. А ще раніше, в другій половині ХIХ століття тут вчителював його батько Тадей, який особисто заснував і утримував школу. Вдень вчив дітей, а вечорами – їх батьків, селян. Майже 40 років Тадей Розеславович, мировий суддя повіту, й безумовний авторитет і покровитель серед навколишніх громад, жив і працював в Романівці. Господарював настільки успішно, що перетворив Романівку чи в не найбагатше містечко на всю губернію. Вивчав досвід аграріїв Англії та Німеччини й досяг таких високих врожаїв, що збіжжя вивозили звідси без посередників аж до Кенігсбергу. Літературно-наукові розвідки та студії Тадея Рильського з життя селян та економіки сільського господарства до цього часу приваблюють увагу дослідників.
…В людському житті, як і в біології, існує поняття спадковості. На романівській землі спадковість набуває особливого смислу. Тому благодійність від «Байєр» – це справді інвестиція в майбутнє, яка лягає на вдячний ґрунт.
Максим Рильський,
Заслужений журналіст України,
с. Романівка, Попільнянський р-н,
Житомирська область