Повномасштабній війні, яка почалася в лютому 2022 року, передувала війна інформаційна, яка триває досі паралельно з воєнними діями і несе не меншу небезпеку. Соціальні мережі й месенджери, які відтісняють традиційні медіа, є більш доступними та «грають не за правилами», стали поживним середовищем для розповсюдження дезінформації та ворожої пропаганди. Дезінформація, як спосіб психологічного впливу є двигуном потужної пропагандистської машини, дрібними, але важливими «гвинтиками» якої є ворожі наративи та фейки. Саме фейки і проросійські приховані меседжі найбільш зручно розповсюджувати популярними соціальними мережами з мільйонними аудиторіями. Адже будь-яка інформація поширюється в стрічках новин месенджерів та соцмереж набагато швидше, ніж в традиційних електронних медіа та ще й жваво обговорюється. То ж, маємо ще й аналіз громадської думки. Наскільки вразливі до неправдивої інформації споживачі мережевих новин та як можуть їй протистояти журналісти досліджували в проекті Вінницького прес клубу «Регіональна журналістика України у розбудові толерантного інформаційного простору» за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та британської допомоги від уряду Великої Британії. Як зазначили соціологи ГО «Інститут соціальних досліджень і політичного аналізу», які аналізували результати опитування, журналістське середовище добре усвідомлює цю загрозу. Третина опитаних журналістів (30%) відзначили широкий вплив фейків та дезінформації у своїх громадах. Значно частіше таке бачення було притаманне представникам місцевих ЗМІ сходу та півдня України. Та найбільша частка журналістів (54%) вважають, що фейки та дезінформація в їхніх громадах мають помірний вплив. Лише 5% опитаних не надають ваги цьому впливу.
Про те, що саме через соціальні мережі здійснюються нині вкиди дезінформації, засвідчує й інше дослідження-Можливості та перешкоди на шляху демократичного переходу України здійснене NDI у листопаді минулого року шляхом опитування щодо джерел отримання інформації про суспільно-політичні події серед населення України. Основним джерелом отримання інформації 68% опитаних назвали саме соціальні мережі та месенджери і лише 2% друковані медіа. Своєріднім інформаційним флагманом є Телеграм -94%.
Наративи – це ментальна структура, за допомогою якої можна зрозуміти, як саме протікає наше мислення, як воно структуроване і тому найзручніше їх запускати через інтернет мережу. Наприклад, щоб дискредитувати процес мобілізації, в соцмережі ФБ та Х(твіттер)запустили фейк про порушення прав чоловіків призовного віку через обмеження отримання коштів з банкоматів.
Характерно, що якась частина читачів Фейсбуку повірила і активно обурювалась такому стану справ та ще й поширювала цю інформацію.
Серед читачів месенджера Х знайшлися такі, що вказали на явні ознаки фейку, оскільки навіть фото в повідомленні не відповідало дійсності.
Мета цього фейку –показати, що мобілізація проходить з порушеннями прав людини та збурити населення проти неї. А ось його джерело- https://twitter.com/Sprinterfactory/status/1786633098643308975
Цей же автор на своїй стрічці поширює й таке- Post S p r i n t e r F a c t o r y@Sprinterfactory :After the mobilization law came into force in Ukraine, 2000 Ukrainian men fled to Romania this year.(Після того як в Україні набув чинності закон про мобілізацію, до Румунії втекли 2000 чоловік).На цій же сторінці можна знайти загалом багато антиукраїнських меседжів, спрямованих на англомовну аудиторію
Інший приклад-хтось із ваших знайомих по Фейсбуку періодично ділиться з вами емоційними новинами про щось дивне, що відбувається в інших країнах. Здебільшого у США чи країнах Євросоюзу. Здебільшого тих, хто підтримує Україну у війні з росією. Прихильників антизахідного політичного вектору мало б неабияк розважити, наприклад, таке «артефактне» повідомлення.
В розповсюджуваному повідомленні йдеться про те, що в 30-х роках минулого століття у Великобританії нібито їли котяче м’ясо.
Насправді ж, ще тоді, коли в сталінському СРСР голод косив людей і вони змушені були їсти навіть котів і собак, в британській столиці продавали м’ясо для домашніх улюбленців. Ось посилання на першоджерело публікації- https://nevsedoma.com.ua/407234-torgovcy-koshachim-myasom-v-londone-ne-to-chto-vy-podumali-12foto.html
Подібні повідомлення у цьому профілі не єдині і всі спрямовані на критику європейської інтеграції України та ностальгію за СРСР.Це принцип кривого дзеркала, коли з реального роблять те, що комусь потрібно, перекручуючи факти з точністю до навпаки. Посилання на такі повідомлення можуть бути які завгодно – з просторів інтернету, з мережі інтернет і багато довільних інтерпретацій, які неможливо перевірити
Дехто вірить таким нісенітницям із задоволенням передає їх далі. Але достатньо всього лише критичного мислення і декількох правил перевірки повідомлень, що мають занадто емоційні заголовки, часто не пов’язані зі змістом, в них не вказані першоджерела, містять штучно пов’язані між собою факти та категоричні оціночні судження.
Щоб виявити сумнівну інформацію достатньо логічного мислення і нескладних інструментів її перевірки, а для іншої потрібні консультації з експертами, вважає співзасновниця проєкту StopFake Ольга Юркова.
Алгоритм перевірки такий:
1.Прочитайте/подивіться усе повідомлення уважно.
- Чи відповідає заголовок змісту?
- Знайдіть першоджерело. Воно надійне?
- Перевірте посилання і дату публікації.
- Перевірте упередження та біографію автора і експертів.
- Перевірте, що про це повідомляють медіа/канали з гарною репутацією.
- Чи містить текст граматичні помилки?
Це стосується текстових повідомлень на сайтах. Інформація, яка поширюється через соцмережі та популярні меседжери містить ілюстрації. Їх теж можна перевірити за допомогою Google Images. Так, опція Google Об’єктив (Google Lens) дозволяє шукати за фрагментами. Опція «Знайти джерело зображення» знаходить повністю подібні картинки. Більш повним функціоналом можна скористатися через меню InVid або RevEye. Таким чином перевіряємо – оригінальне чи оброблене фото, дату першої публікації, що насправді показано.
Чому це важливо? Тому, що журналісти інформаційних сайтів часом беруть неперевірену інформацію із соцмереж, телеграм каналів та розповсюджують її серед своєї аудиторії, забуваючи про ненадійність таких джерел. Втім, як споживачам інформації, так і журналістам не зайвим буде періодично оновлювати свої знання, заходячи на допоміжні ресурси, які постійно оновлюють свої інструменти по боротьбі з дезінформацією. Адже зовсім недавно ми ще не знали що таке діпфейк та на що здатен штучний інтелект. То ж, щоб не стати жертвою маніпуляцій чи несвідомим поширювачем дезінформації, періодично заходьте на інтернет ресурси StopFake, Нота Єнота Детектор медіа, ІДПО та оновлюйте свої знання.
Ірина Новожилова,
медіа експертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика
Матеріал створено в рамках проєкту «Розбудова толерантного інформаційного простору регіональними медіа», який реалізує ГО “Вінницький прес-клуб” за підтримки Міжнародної фундації виборчих систем (IFES), Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та британської допомоги від уряду Великої Британії. Будь-які думки, висловлені під час заходу, належать авторам і не обов’язково відображають погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів та Уряду Великої Британії.