Єдиноборства традиційно вважаються «нежіночими» видами спорту, адже суспільство хотіло б бачити жінок такими, що не демонструють агресії, не змагаються з чоловіками і тим більше – не перемагають їх. У свої 17 років Антоніна Петрик – чемпіонка України з айкідо, східного бойового мистецтва самозахисту (Федерація Айкі Те Гатана Рю), володарка чорного поясу. Про те, яким є шлях для дівчини у східних бойових мистецтвах, вона розповідатиме у рамках проекту «Жінки незвичайних професій», який реалізується Житомирі ГО «Скриня корисних справ» за підтримки БФ «Український жіночий фонд».
Айкідо в родині
Мій батько займається айкідо, і я в дитинстві часто й чула, й спостерігала за тим, що він робить, за виступами, але сама я ходила займатися танцями. І от так склалося, що танці довелося залишити і родина вирішила, що чимось їх треба замінити. Я була дуже рухливою дитиною, спорт був мені необхідний. Рішення щодо айкідо було, як то кажуть, «під рукою», проте тренером в мене перші років з п’ять був не мій батько. І мама, й тато завжди підтримували мене щодо айкідо. Єдиною людино, яка не була дуже задоволена моїм захопленням – це була бабуся. Вона вважала, що дівчинці краще займатися танцями, музикою, вокалом, але не битися. Згодом вона все ж прийняла моє рішення.
Найближчим часом наша Федерація буде брати участь у всеукраїнських змаганнях, а я планую отримати звання майстра спорту з айкідо.
Філософія рівності
Є люди, які будують все своє життя навколо філософії східних бойових мистецтв. Я, напевно, ще не доросла до цього. Наразі для мене айкідо – це просто заняття, яке мені подобається. Я зустріла тут багато класних людей, які, як і я, займаються айкідо все життя. Вони – це ті, хто мені дуже подобається.
Що дає айкідо дитині? В школі є різні люди, треба вміти себе захищати. Я билася з хлопчиками, була великим авторитетом в класі, могла захистити себе й слабших. Знання основ самозахисту неабияк підвищує твою самооцінку, коли ти дитина. Коли я стала дорослою, я відчула, що айкідо сформувало в мені внутрішню впевненість у собі: тобі не потрібно битися, аби комусь щось довести. Ти просто знаєш, що ти можеш все.
Випадки, заради яких багато дівчат вчиться самообороні, зі мною бували. І все закінчилося добре (для мене) завдяки застосуванню моїх навичок, набутих на заняттях з айкідо. Якщо ж говорити про відношення хлопців-колег по спорту, то мої товариші по команді сприймають мене досить серйозно. Але якщо хтось мене бачить вперше, то в нього складається хибне враження про «тендітну дівчину», і вистачає небагато часу на татамі, аби людина зрозуміла, що я гідний супротивник.
Що б я порадила тим дівчатам, які вагаються: айкідо чи танці? Спробуйте себе й в тому, й в тому, і ти зрозумієш – що твоє. Не варто нав’язувати рішень, дівчата самі розберуться. Можливо саме тому зараз у нас набагато більше дівчат займається – майже половина групи. Цим видом спорту можна займатись і з чотирьох років, і з п’ятдесяти можна прийти в спортзал і тут нарешті себе знайти.